побивка

ПОБИ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. н а, розм. Короткочасне перебування у рідних, удома і т. ін. під час відпустки (звичайно про військових).

Се співав молодий москаль, що прийшов «на побивку» в своє село, але в тім селі, окрім землі та старої хатини, нікого рідного у нього не було (Л. Укр., III, 1952, 477);

Приїхав же саме тоді, після довгої відсутності, на побивку до села дядько його по матері (Крот., Сини.., 1948, 16).