побиватися

ПОБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Судорожно здригатися, кидатися, метатися.

Кругла камбала побивалась, ніби на піску підскакували срібні здорові тарілки (Н.-Лев., II, 1956, 228);

Надія ще ніколи не бачила матір в такому розпачі. Вона побивалася так несамовито, ніби в хату принесли покійника (Баш, На.. дорозі, 1967, 230).

2. Дуже тужити, нудьгувати, жалкувати за ким-, чим-небудь.

Я журюся, побиваюся сама та й без потіхи (У. Кравч., Вибр., 1958, 118);

Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити? (Укр.. казки, 1951, 176);

Антон сів до Катерини.. і вмовляв: — Як ти, Касю, не побивайся за полем, а нам з тобою не минути колгоспу (Чорн., Потік.., 1956, 232);

// Переживати через кого-, що-небудь.

Чи можем ми, діти, веселими бути, Як ненька в недолі, в нужді побивається нами? (Л. Укр., І, 1951, 75);

Ще трохи та й прийшлося б [попаді].. вспокоювати Краньцовську, щоби так дуже не побивалася над Славковим нещастям (Март., Тв., 1954, 430);

— Ти не побивайся дуже, вона, може, ще й видужає (Панч, Мир, 1937, 66);

// над ким — чим. Плакати, приказувати, припадаючи до тіла покійника.

[Маруся:] Як зарізалася [Наталя], Василь.. якраз на той час надійшов, та як угледів те… плакав, побивався над Наталею (Мирний, V, 1955, 70);

Гірко побивалась над тілом чоловіка нещасна дружина (Цюпа, Назустріч.., 1958, 276).

3. Старатися, докладати зусиль, домагаючись чого-небудь або переборюючи якісь труднощі.

— Чого вже я не робив, як не побивався, скільки й кошту стратив, а все-таки нічого не вдіяв (Стор., І, 1957, 230);

Збув ти, сердешний, останню свитину Та побивався на тую хатину (Щог., Поезії, 1958, 86);

Маріоара бачила, як побивається Петру, щоб заробити для сім’ї на хліб, чим могла допомагала (Чаб., Балкан. весна, 1960, 34);

// Дуже турбуватися, дбати про кого-, що-небудь, виявляти особливу увагу до когось, чогось.

— На моїх очах той ліс виріс, на моїх очах і батько твій зостарівся, то я бачив, як він біля того дерева побивався… (Л. Янов., І, 1959, 349);

— Якби Байда був лише зайдою, а не тим, ким він є,.. то хіба б він отак побивався про наші справи (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 48);

— Що ж, парубче, сяку-таку роботу я тобі дам, коли вже так учитель побивається за тобою (Стельмах, І, 1962, 257);

Йому було приємно, що вона так заклопотано побивається коло нього (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 60);

// Жити, важко працюючи, терплячи нестатки в чому-небудь.

— Бідували та побивались [ми] з матір’ю до останнього часу, — сказала Любка. — Якби не така важка робота, то, може, мати й тепер були б живі (Н.-Лев., II, 1956, 257);

Палажченко змовчав. Що йому казати? Хіба знає його старий друг Бачура, як вони побиваються тут без води? (Чаб., Тече вода.., 1961, 28);

Побиватися в наймах.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

побиватися

Значення в інших словниках