побиватися

ПОБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Судорожно здригатися, кидатися, метатися.

Кругла камбала побивалась, ніби на піску підскакували срібні здорові тарілки (І. Нечуй-Левицький);

Надія ще ніколи не бачила матір в такому розпачі. Вона побивалася так несамовито, ніби в хату принесли покійника (Яків Баш);

Марія присіла під осикою, держачи в закляклих руках дитину, яка розпеленалася, побиваючись, наче риба (Б. Харчук);

// Битися об щось, хитатися.

А човен побивається об здвиги повсталих хвиль, твердих, немов стовпці (Л. Костенко).

2. Дуже тужити, нудьгувати, жалкувати за ким-, чим-небудь.

Я журюся, побиваюся сама та й без потіхи (Уляна Кравченко);

За домовиною Марина плаче та побивається йдучи, мов рідну матір хова (І. Нечуй-Левицький);

– Боже-Боже! – побивалась якась жінка. – І що воно в світі робиться? (І. Багряний);

Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити? (з казки);

// Переживати через кого-, що-небудь.

Ще трохи та й прийшлося б [попаді] .. вспокоювати Краньцовську, щоби так дуже не побивалася над Славковим нещастям (Л. Мартович);

– Та не плач, Маринко! Надаремно ти побиваєшся! Він живий, тільки зомлів (Леся Українка);

– Олено, змилуйся над твоєю нещасною матір'ю, набери розуму, – побивалась радникова (О. Кобилянська);

– Ти не побивайся дуже, вона, може, ще й видужає (П. Панч);

Філософи ваші ремствують і побиваються: мовляв, більше нічого відкривати, бо все вже відкрили стародавні філософи (із журн.);

// над ким – чим. Плакати, приказувати, припадаючи до тіла покійника.

[Маруся:] Як зарізалася [Наталя], Василь .. якраз на той час надійшов, та як угледів те... плакав, побивався над Наталею (Панас Мирний);

Вона, здавалося, втратила мову й тільки потрясала простягненими костлявими руками й пасмами сивого волосся, побиваючись над загиблими (І. Багряний);

Гірко побивалась над тілом чоловіка нещасна дружина (І. Цюпа).

3. Старатися, докладати зусиль, домагаючись чого-небудь або переборюючи якісь труднощі.

– Чого вже я не робив, як не побивався, скільки й кошту стратив, а все-таки нічого не вдіяв (О. Стороженко);

Збув ти, сердешний, останню свитину Та побивався на тую хатину (Я. Щоголів);

Маріоара бачила, як побивається Петру, щоб заробити для сім'ї на хліб, чим могла допомагала (М. Чабанівський);

// Дуже турбуватися, дбати про кого-, що-небудь, виявляти особливу увагу до когось, чогось.

– На моїх очах той ліс виріс, на моїх очах і батько твій зостарівся, то я бачив, як він біля того дерева побивався... (Л. Яновська);

– Якби Байда був лише зайдою, а не тим, ким він є, .. то хіба б він отак побивався про наші справи (Д. Бедзик);

– Що ж, парубче, сяку-таку роботу я тобі дам, коли вже так учитель побивається за тобою (М. Стельмах);

Йому було приємно, що вона так заклопотано побивається коло нього (В. Кучер);

Сабіна задоволено мотнула головою, бо обіцяне мало знищити саме те, за чим найдужче побивався Адріан (Н. Королева);

Галя більш розбитна й вродливіша, їй би і взяти на себе цей клопіт. А вона – ні, хто звабив на подорож, тому й побиватись (М. Циба);

// Жити, важко працюючи, терплячи нестатки в чому-небудь.

– Бідували та побивались [ми] з матір'ю до останнього часу, – сказала Любка. – Якби не така важка робота, то, може, мати й тепер були б живі (І. Нечуй-Левицький);

Наймолодша сестра, давно доросла, гарувала, побивалась, неначе мужчина, дома і по полях (О. Кобилянська);

Палажченко змовчав. Що йому казати? Хіба знає його старий друг Бачура, як вони побиваються тут без води? (М. Чабанівський);

Побиватися в наймах.