побивати

ПОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що.

1. розм. Завдавати ударів кому-небудь; бити.

[Настя:] Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали (І. Франко);

Найцікавіше було дивитися, як вони парами наступали на себе і, забуваючи, що це вправи, запалювалися і не раз побивали себе до крові, бо старші козаки, що збоку приглядалися до тієї науки, замість стримувати їх, заохочували всілякими приговірками: “на шаблю налягай”, “шаблю йому підбий”, “так його, так!” (Б. Лепкий);

Виринувши, вона кинулась відразу до ніг Раду і Андронаті. – Простіть Маврі, як згрішила, не губіть молодої, бийте, побивайте, але жити дайте! – заголосила розпучливим голосом, розпростерши, благаючи, рамена (О. Кобилянська);

Раз, а то й двічі на рік Бадовський побивав Марціновську за те, що не давала йому грошей на пиятику (П. Козланюк);

// перен. Доводити неправильність (якихсь чуток, чиїх-небудь тверджень, переконань тощо).

Дарма дівчата обурено протестували, що це ж принижує солдатів. Мамка побивала їхні аргументи тим, що, мовляв, ще більше приниження буде їм самим, коли вони знайдуть на собі вошей (із журн.);

// перен. Завдавати страждань кому-небудь.

– Здається, я лиш один у вас, мамо, – додав я поважно, знаючи, що тим словом я побиваю її неабияк (О. Кобилянська);

А її, мов грім, побивали ті його слова, однімали в неї мову, рухи... (Б. Грінченко).

2. розм. Позбавляти життя, убивати всіх або багатьох.

Там [по дорозі на Київ] ні птиця не пролітала, ні звір не пробігав, ніякий богатир не проходив – Соловей-розбойник [розбійник] усіх побивав (з казки);

Татари спустошили волзьку Болгарію, землі московсько-суздальські й рязанські і пройшли аж на верхівя Волги, все нищачи й побиваючи (М. Грушевський);

Незважаючи на шлюб Литовського Великого князя Олександра з Дочкою Московського князя, між Литвою й Москвою вибухає 1501 р. війна, і московські воєводи побивають литовське військо та окупують Сіверщину (з наук. літ.);

Спис бойовий у руки взяла [Афіна] з наконечником мідним, Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв Шеренги (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// Полюючи, забивати дичину.

Серед туману соколом грає [Ігор], Сірих гусей, білих лебідок на поживу собі побиває (Панас Мирний);

// Нищити, пошкоджувати рослини, посіви і т. ін. (про град, мороз тощо).

І град стане зілля ваші В нивах побивати (Сл. Б. Грінченка);

Знаєм, яка тут буває холодна весна, Як побиває первоцвіт морозом вона (П. Куліш).

3. розм. Пошкоджувати яку-небудь частину тіла ударами, поштовхами і т. ін.; забивати.

На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває (Сл. Б. Грінченка);

// Завдавати поразки супротивникові; перемагати кого-небудь.

Побивати супротивника мудрістю;

// Перевершувати в чому-небудь; перемагати в труді, змаганні, грі.

Українське духовнество й увесь народ скоро переконалися, що здержати цього наступу без доброї світи вони не будуть в силі, бо противник побивав їх найперше вищістю своїх духовних сил (І. Огієнко);

Науки шкільної я не любив, тож звичайно інші побивали мене пильністю і акуратністю (І. Франко);

Рисецький побивав Петра прізвищами (В. Винниченко);

– А ви знаєте [як грати в більярд] ? – Аякже! В Магнітогорську на заводі мене ніхто не побивав (А. Хижняк);

* Образно. Ласка, з котрою кожна жінка виходить на спірку з своїм іноді й геть-то крутим чоловіком, котрою завжди побиває його, та сама ласка – як став помічати Грицько – зробилася нещирою, холодною... (Панас Мирний).

4. рідко. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника.

– Ось тепер ви знов були думками деінде, – завважив я, коли вона, побиваючи вежою [турою] мого хлопця [офіцера], виставила короля на небезпеку (О. Кобилянська);

– Грибок набок, боровик іде! – говорив хтось другий, побиваючи короля асом (Б. Лепкий).

5. діал. Оббивати.

На .. будинку вже повзав бляхар. Побивав дах (Л. Мартович);

* Образно. Місячне сяйво сиплеться, як на муку розмелені жемчуги, діаманти, опали, жемчужить дерева безлисті, срібною бляхою побиває ворота, омріює думки (Б. Лепкий).

Пара́ліч (розм. роди́мець, грець) уда́рив (поби́в, розби́в) див. пара́ліч.

◇ (1) Грець побива́й (д) див. грець²; Грець побива́й / поби́й див. грець²;

Ду́мка (ду́ма, га́дка) ду́мку (ду́му, га́дку) пошиба́є (побива́є) див. ду́мка;

(2) Побива́ти камі́нням кого – засуджувати кого-небудь.

Коли приходить у світ митець, що промовляє тільки для людей із певним нахилом смаку та мислення, то чи треба за це побивати його камінням? (М. Рильський);

(3) Побива́ти [попере́дні (старі́ і т. ін.)] реко́рди – встановлювати нові рекорди.

Спокою не надовго вистачає, Явтух Каленикович знову мчить, побиваючи свої попередні рекорди (Ю. Яновський).