побожність
ПОБО́ЖНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до побо́жний 1, 3.
Наймичка Килина вияснила собі Надину побожність трохи інакшими мотивами (А. Кримський);
Аркадій добре знав, що не побожність змусила Івана хрестити дитину, а формальна необхідність (Ірина Вільде);
З солодким стисканням серця, з трепетом побожності припадала вона устами не тільки до холодного металу [хреста], але й до м'якої руки о. Василя (М. Коцюбинський);
Гриша чесно примірявся оком, щоб роздавати [їжу] однаково, щоб вистачило всім. Угорці дивилися на нього майже з побожністю (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)