побожно

ПОБО́ЖНО.

Присл. до побо́жний 1, 3.

– І хай Бог милує й не допускає, – стиха побожно промовила вона, оглядаючи куряву (С. Васильченко);

Евеліна підвелася. Побожно перехрестилась і вийшла з каплиці (Н. Рибак);

Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковане дерево (М. Коцюбинський);

Василько побожно дивився на вуйка Юру і казав, що він усе буде робити так, як вуйко загадає (А. Турчинська).

Значення в інших словниках

1. побожно — побо́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. побожно — див. щиро  Словник синонімів Вусика
3. побожно — Присл. до побожний 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побожно — ПОБО́ЖНО. Присл. до побо́жний 1, 3. — І хай бог милує й не допускає, — стиха побожно промовила вона, оглядаючи куряву (Вас., І, 1959, 166); Евеліна підвелася. Побожно перехрестилась і вийшла з каплиці (Рибак, Помилка..  Словник української мови в 11 томах
5. побожно — Побо́жно нар. Набожно, благочестиво.  Словник української мови Грінченка