побожно
ПОБО́ЖНО.
Присл. до побо́жний 1, 3.
– І хай Бог милує й не допускає, – стиха побожно промовила вона, оглядаючи куряву (С. Васильченко);
Евеліна підвелася. Побожно перехрестилась і вийшла з каплиці (Н. Рибак);
Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковане дерево (М. Коцюбинський);
Василько побожно дивився на вуйка Юру і казав, що він усе буде робити так, як вуйко загадає (А. Турчинська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побожно — побо́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- побожно — див. щиро Словник синонімів Вусика
- побожно — Присл. до побожний 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- побожно — ПОБО́ЖНО. Присл. до побо́жний 1, 3. — І хай бог милує й не допускає, — стиха побожно промовила вона, оглядаючи куряву (Вас., І, 1959, 166); Евеліна підвелася. Побожно перехрестилась і вийшла з каплиці (Рибак, Помилка.. Словник української мови в 11 томах
- побожно — Побо́жно нар. Набожно, благочестиво. Словник української мови Грінченка