1. Словник української мови в 11 томах

побожно

ПОБО́ЖНО. Присл. до побо́жний 1, 3.

— І хай бог милує й не допускає, — стиха побожно промовила вона, оглядаючи куряву (Вас., І, 1959, 166);

Евеліна підвелася. Побожно перехрестилась і вийшла з каплиці (Рибак, Помилка.., 1956, 104);

Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковане дерево (Коцюб., II, 1955, 39);

Василько побожно дивився на вуйка Юру і казав, що він усе буде робити так, як вуйко загадає (Турч., Зорі.., 1950, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побожно — побо́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. побожно — див. щиро Словник синонімів Вусика
  3. побожно — Присл. до побожний 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побожно — ПОБО́ЖНО. Присл. до побо́жний 1, 3. – І хай Бог милує й не допускає, – стиха побожно промовила вона, оглядаючи куряву (С. Васильченко); Евеліна підвелася. Побожно перехрестилась і вийшла з каплиці (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. побожно — Побо́жно нар. Набожно, благочестиво. Словник української мови Грінченка