1. Словник української мови в 11 томах

побожність

ПОБО́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до побо́жний 1, 3.

Наймичка Килина вияснила собі Надину побожність трохи інакшими мотивами (Крим., Вибр., 1965, 342);

Аркадій добре знав, що не побожність змусила Івана хрестити дитину, а формальна необхідність (Вільде, На порозі, 1955, 272);

З солодким стисканням серця, з трепетом побожності припадала вона устами не тільки до холодного металу [хреста], але й до м’якої руки о. Василя (Коцюб., І, 1955, 327);

Гриша чесно примірявся оком, щоб роздавати [їжу] однаково, щоб вистачило всім. Угорці дивилися на нього майже з побожністю (Гончар, III, 1959, 270).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побожність — побо́жність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. побожність — [побожн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. побожність — -ності, ж. Абстр. ім. до побожний 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побожність — Побо́жність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. побожність — ПОБО́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до побо́жний 1, 3. Наймичка Килина вияснила собі Надину побожність трохи інакшими мотивами (А. Кримський); Аркадій добре знав, що не побожність змусила Івана хрестити дитину, а формальна необхідність (Ірина Вільде)... Словник української мови у 20 томах
  6. побожність — Побо́жність, -ности ж. Набожность, благочестіе. К. Кр. 13. З побожности своєї пожертвував на церкву сто рублів. Волч. у. Словник української мови Грінченка