побожність
ПОБО́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до побо́жний 1, 3.
Наймичка Килина вияснила собі Надину побожність трохи інакшими мотивами (Крим., Вибр., 1965, 342);
Аркадій добре знав, що не побожність змусила Івана хрестити дитину, а формальна необхідність (Вільде, На порозі, 1955, 272);
З солодким стисканням серця, з трепетом побожності припадала вона устами не тільки до холодного металу [хреста], але й до м’якої руки о. Василя (Коцюб., І, 1955, 327);
Гриша чесно примірявся оком, щоб роздавати [їжу] однаково, щоб вистачило всім. Угорці дивилися на нього майже з побожністю (Гончар, III, 1959, 270).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побожність — побо́жність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- побожність — [побожн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- побожність — -ності, ж. Абстр. ім. до побожний 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- побожність — Побо́жність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- побожність — ПОБО́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до побо́жний 1, 3. Наймичка Килина вияснила собі Надину побожність трохи інакшими мотивами (А. Кримський); Аркадій добре знав, що не побожність змусила Івана хрестити дитину, а формальна необхідність (Ірина Вільде)... Словник української мови у 20 томах
- побожність — Побо́жність, -ности ж. Набожность, благочестіе. К. Кр. 13. З побожности своєї пожертвував на церкву сто рублів. Волч. у. Словник української мови Грінченка