1. Словник української мови в 11 томах

побожний

ПОБО́ЖНИЙ, а, е.

1. Який ревно виконує всі релігійні обряди; віруючий.

Побожний аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом богині служив (Фр., XI, 1952, 106);

Василь Миронович, чоловік смирний і побожний, під чаркою дуже любив говорити за що-небудь божественне (Вас., І, 1959, 127);

// Власт. релігійній, віруючій людині.

Газдиня вже вчиняє паску. Місить тісто з побожними думками, стараючись гнати від себе всяку злість і нечисть (Хотк., II, 1966, 37).

2. Пов’язаний з релігією; церковний.

Зоня увійшла в кімнату, співаючи побожний гімн (Л. Укр., III, 1952, 653);

Коли перші [старі] співали до захрипу побожні пісні, то молодь переплітала їх світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Вільде, Сестри.., 1958,45).

3. уроч. Сповнений найщирішої шани, безмежно відданий; благоговійний, шанобливий.

Громада перешіптується, з побожним подивом поглядаючи на Ру-фіна і Прісціллу (Л. Укр., II, 1951, 497);

Бальзак придивлявся до розчервонілого обличчя молодого письменника. Йому подобався побожний погляд, яким той дивився на нього (Рибак, Помилка.., 1956, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побожний — побо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. побожний — Релігійний, богобійний, богомільний, сов. віруючий, ір. святий та божий; (гімн) церковний; (трепет) святобливий, шанобливий, сов. благоговійний. Словник синонімів Караванського
  3. побожний — I благовійний, благоговійний, благочесний, благочестивий, благочинний, богобоязливий, набожний, святий, святобливий, святовоскреслий, святоша, шанобливий, шанобний, шанувальник (Бога) II див. шанобливий Словник синонімів Вусика
  4. побожний — -а, -е. 1》 Який ревно виконує всі релігійні обряди; віруючий. || Власт. релігійній, віруючій людині. 2》 Пов'язаний з релігією; церковний. 3》 уроч. Сповнений найщирішої шани, безмежно відданий; благоговійний, шанобливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. побожний — ПОБО́ЖНИЙ, а, е. 1. Який ревно виконує всі релігійні обряди; віруючий. Побожний аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом богині служив (І. Словник української мови у 20 томах
  6. побожний — Такий побожний, що з ходаками до неба чкурне. Іронічно про лицемірного чоловіка. Такий побожний, що що дня святкує. іронічно про лінивого. Такий побожний, як святого Юри кінь. Про лицемірного чоловіка. Св. Юрія малюють сидячого на кони, Приповідки або українсько-народня філософія
  7. побожний — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  8. побожний — Побожний, -а, -е Набожный, благочестивый. От як розжився той чоловік, то покинув і пить, — і такий побожний зробився. Рудч. Ск. II. 22. Словник української мови Грінченка