побожний
ПОБО́ЖНИЙ, а, е.
1. Який ревно виконує всі релігійні обряди; віруючий.
Побожний аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом богині служив (І. Франко);
Василь Миронович, чоловік смирний і побожний, під чаркою дуже любив говорити за що-небудь божественне (С. Васильченко);
// Власт. релігійній, віруючій людині.
Газдиня вже вчиняє паску. Місить тісто з побожними думками, стараючись гнати від себе всяку злість і нечисть (Г. Хоткевич).
2. Пов'язаний з релігією; церковний.
Зоня увійшла в кімнату, співаючи побожний гімн (Леся Українка);
Коли перші [старі] співали до захрипу побожні пісні, то молодь переплітала їх світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Ірина Вільде).
3. уроч. Сповнений найщирішої шани, безмежно відданий; благоговійний, шанобливий.
Громада перешіптується, з побожним подивом поглядаючи на Руфіна і Прісціллу (Леся Українка);
Бальзак придивлявся до розчервонілого обличчя молодого письменника. Йому подобався побожний погляд, яким той дивився на нього (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)