побратимство
ПОБРАТИ́МСТВО, а, с.
1. тільки одн. Супроводжуваний певним обрядом давній слов'янський звичай зміцнення дружби прирівнюванням її до братських стосунків.
– Може, ви чували коли-небудь про побратимство! Де вже не чувати? Се наш січовий звичай (П. Куліш);
У східних слов'ян стародавній звичай побратимства широко відомий був уже в епосі Київської Русі (із журн.).
2. Група об'єднаних спільною діяльністю і метою людей, які додержуються певних установлених ними правил; братство.
В мислі його [Бенедя] промелькнув образ такого побратимства, великого і сильного, котре би могло злучити докупи дрібні сили робітників (І. Франко);
– У нас тут побратимство з старих ріпників склалося (П. Колесник).
3. тільки одн. Братське почуття, ставлення; дружба.
Ще на новий рік наше з ним [Кривинюком] побратимство не було вже пустою формою, а потім ті страшні і незабутні для мене часи, що ми вкупі з ним пережили у Мінську, зробили його мені ще ріднішим (Леся Українка);
Це почуття побратимства, мабуть, сповнювало й інших бійців, проявляючись все виразніше і нестримніше, чим менше їх ставало (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)