побрязкати

ПОБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док.

1. Брязкати якийсь час.

[Сестра Мархва:] Чого ти, сестро Серахвимо, до матушки так рано? [Сестра Серахвима (побрязкавши чотками):] Як би тобі сказати? Попрохатись маю... (Панас Мирний);

Старий побрязкав грошима по долоні, підкинув їх і сховав у кишеню (М. Коцюбинський);

Побрязкати ключами.

2. розм. Піти, брязкаючи чим-небудь.

Попереду поїзжане [поїжджани] Рушили в дорогу. А за ними й невольники Побрязкали путом Понад шляхом (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. побрязкати — побря́зкати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побрязкати — -аю, -аєш, док. 1》 Брязкати якийсь час. Побрязкати ключами. 2》 розм. Піти, брязкаючи чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побрязкати — ПОБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. 1. Брязкати якийсь час. [Сестра Мархва:] Чого ти, сестро Серахвимо, до матушки так рано? [Сестра Серахвима (побрязкавши чотками):] Як би тобі сказати? Попрохатись маю… (Мирний, V, 1955, 66); Побрязкати ключами. 2. розм.  Словник української мови в 11 томах
4. побрязкати — Побря́зкати см. побрязкувати.  Словник української мови Грінченка