1. Словник української мови у 20 томах

побрязкати

ПОБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док.

1. Брязкати якийсь час.

[Сестра Мархва:] Чого ти, сестро Серахвимо, до матушки так рано? [Сестра Серахвима (побрязкавши чотками):] Як би тобі сказати? Попрохатись маю... (Панас Мирний);

Старий побрязкав грошима по долоні, підкинув їх і сховав у кишеню (М. Коцюбинський);

Побрязкати ключами.

2. розм. Піти, брязкаючи чим-небудь.

Попереду поїзжане [поїжджани] Рушили в дорогу. А за ними й невольники Побрязкали путом Понад шляхом (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побрязкати — побря́зкати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побрязкати — -аю, -аєш, док. 1》 Брязкати якийсь час. Побрязкати ключами. 2》 розм. Піти, брязкаючи чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побрязкати — ПОБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. 1. Брязкати якийсь час. [Сестра Мархва:] Чого ти, сестро Серахвимо, до матушки так рано? [Сестра Серахвима (побрязкавши чотками):] Як би тобі сказати? Попрохатись маю… (Мирний, V, 1955, 66); Побрязкати ключами. 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  4. побрязкати — Побря́зкати см. побрязкувати. Словник української мови Грінченка