побілувати
ПОБІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. рідко. Те саме, що побіли́ти 1.
Олеся звеліла в суботу побілувати прихожу й світлицю (І. Нечуй-Левицький);
Треба вчасно побілувати [аеродромний знак] вапном, бо він швидко линяє, заноситься піском та курявою (О. Гончар).
2. спец. Обдерти шкуру із забитої тварини.
– Я послав уже дружину і свояченицю, – сказав Степан. – Вони з пастухом побілують корів, а ввечері я м'ясо привезу (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)