1. Словник української мови у 20 томах

побілувати

ПОБІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

1. рідко. Те саме, що побіли́ти 1.

Олеся звеліла в суботу побілувати прихожу й світлицю (І. Нечуй-Левицький);

Треба вчасно побілувати [аеродромний знак] вапном, бо він швидко линяє, заноситься піском та курявою (О. Гончар).

2. спец. Обдерти шкуру із забитої тварини.

– Я послав уже дружину і свояченицю, – сказав Степан. – Вони з пастухом побілують корів, а ввечері я м'ясо привезу (В. Гжицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побілувати — побілува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побілувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 рідко. Те саме, що побілити 1). 2》 спец. Обдерти шкуру із забитої тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побілувати — ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. — Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І. Словник синонімів української мови
  4. побілувати — ПОБІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. рідко. Те саме, що побіли́ти 1. Олеся звеліла в суботу побілувати прихожу й світлицю (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. побілувати — Побілувати, -лую, -єш гл. 1) Посдирать кожи съ животныхъ. 2) Побѣлить стѣну бѣлой глиной. Давайте глини, будемо сіркувати, а послі побілуємо. (Залюбовск.) Словник української мови Грінченка