поваг
ПО́ВАГ, у, ч., рідко.
Те саме, що пова́жність.
Велично Атта Троль танцює гордий, Та дружиноньці кудлатій Цно́ти й по́вагу бракує (Леся Українка).
○ (1) З по́вагом у знач. присл. – поважно.
– Ти, Насте, не вмієш ефектно виходити до гостей: ти передражнюєш мене, й воно виходить дуже вже з повагом (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)