повар
ПО́ВАР, а, ч., розм.
Те саме, що ку́хар.
Найкращий городський повар мусувався [возився] два дні, поти виліпив те диво [торт з морозива] (Панас Мирний);
Прокіп Гордійовнч біля вогнища – хлопчик на побігеньках у буркотливого повара. І бігає він радо, наперед смакуючи міцну і духмяну щербу (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)