1. Словник української мови у 20 томах

повар

ПО́ВАР, а, ч., розм.

Те саме, що ку́хар.

Найкращий городський повар мусувався [возився] два дні, поти виліпив те диво [торт з морозива] (Панас Мирний);

Прокіп Гордійовнч біля вогнища – хлопчик на побігеньках у буркотливого повара. І бігає він радо, наперед смакуючи міцну і духмяну щербу (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повар — по́вар іменник чоловічого роду, істота кухар розм. Орфографічний словник української мови
  2. повар — -а, ч., розм. Те саме, що кухар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повар — див. кулінар Словник чужослів Павло Штепа
  4. повар — КУ́ХАР (робітник, який готує їжу), КУХОВА́Р, ПО́ВАР розм., КУХМІ́СТЕР заст.; КАШОВА́Р (у військовій частині або робочій артілі); КОК (на кораблі); КУЛІНА́Р (фахівець з кулінарії). Кухар укинув в окріп рибу і підкинув в огонь очерету (І. Словник синонімів української мови
  5. повар — ПО́ВАР, а, ч., розм. Те саме, що ку́хар. Найкращий городський повар мусувався [возився] два дні, поти виліпив те диво [торт з морозива] (Мирний, III, 1954, 289). Словник української мови в 11 томах