повар
КУ́ХАР (робітник, який готує їжу), КУХОВА́Р, ПО́ВАР розм., КУХМІ́СТЕР заст.; КАШОВА́Р (у військовій частині або робочій артілі); КОК (на кораблі); КУЛІНА́Р (фахівець з кулінарії). Кухар укинув в окріп рибу і підкинув в огонь очерету (І. Нечуй-Левицький); З нагоди Шуриного приходу куховар мінометників Гриша жарив і шкварив різні делікатеси (О. Гончар); На невеличкому ослінчику примостився наш уже сивий повар Гарасько (Панас Мирний); Кашовари зварили куліш, але не товпилися біля казанів козаки. Потомлені, всі валилися на землю й засипали (Ю. Мушкетик); Кожному кок наливав у миску повний черпак борщу і клав шматок вареного м'яса (З. Тулуб).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повар — по́вар іменник чоловічого роду, істота кухар розм. Орфографічний словник української мови
- повар — -а, ч., розм. Те саме, що кухар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повар — див. кулінар Словник чужослів Павло Штепа
- повар — ПО́ВАР, а, ч., розм. Те саме, що ку́хар. Найкращий городський повар мусувався [возився] два дні, поти виліпив те диво [торт з морозива] (Панас Мирний); Прокіп Гордійовнч біля вогнища – хлопчик на побігеньках у буркотливого повара. Словник української мови у 20 томах
- повар — ПО́ВАР, а, ч., розм. Те саме, що ку́хар. Найкращий городський повар мусувався [возився] два дні, поти виліпив те диво [торт з морозива] (Мирний, III, 1954, 289). Словник української мови в 11 томах