поведенція
ПОВЕДЕ́НЦІЯ, ї, ж., розм.
1. Те саме, що зви́чай 2.
По людях було видно, що не пили вони сьогодні могоричу і не підкидали, за давньою поведенцією, на “ура” економа, щоб той поставив зайву чарку (М. Стельмах).
2. Манера поводження.
Дивлюся я на його [станового] і – не пізнаю... Де й поділася ота завжди привітна до мене ухмилка, ласкавий голос, приятельська поведенція? (Панас Мирний).
3. рідко. Те саме, що мо́да.
– Нащо ж ти так убрався? – спитала мати. – Бо тепер так ходять наші студенти. – Мабуть, тепер така поведенція, чи що? – питав батько (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)