повернений
ПОВЕ́РНЕНИЙ, ПОВЕ́РНУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до поверну́ти.
На той бік його [каменя], що був повернений до моря, хвилі накидали баговиння (М. Горький);
Втікачі були повернуті через три дні (Ю. Смолич);
Цілує [солдат] землю чорну, Як рідну, як свою, Незламну, непоборну, Повернену в бою (В. Бичко);
– Найкращою подякою буде вчасно повернута книжка... Це – братова. А він у мене щодо книжок страшенний куркуль (І. Муратов);
Власники душ, повернених у робоче бидло, записаних у господарський інвентар дідича разом із волами й кіньми, найбільш боялись того неспокійного, вольнолюбного духу народного (М. Коцюбинський);
Перекладені вони [пісні] на нашу мову не з єгипетського первотвору, звичайно, а з наукового німецького перекладу проф. А. Відемана, причому з прозаїчної форми повернені в віршовану (Леся Українка);
// у знач. прикм.
Щоб чучела риб мали більш “живий” вигляд, їх можна робити з повернутим хвостом (з навч. літ.);
// пове́рнено, пове́рнуто, безос. пред.
Жерла гармат з перекопських позицій теж було повернуто на Сиваш (О. Гончар);
Під Очаков Погнали й Максима. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою (Т. Шевченко);
– Укупі били ляхів, укупі терпіли всякі пригоди, а як прийшлось до розквітання, то козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено! (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)