поверховий
ПОВЕРХО́ВИЙ¹, а, е.
Прикм. до по́верх 1;
// Який має поверхи.
В поверховому будинку світилося (Мирослав Ірчан).
ПОВЕРХО́ВИЙ², а, е.
1. рідко. Те саме, що поверхне́вий.
Вся ділянка під будівництво спланована з урахуванням відводу поверхових вод (з наук. літ.).
2. перен. Який не торкається суті справи; неглибокий.
Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка);
Проект поверховий, його могла висунути тільки людина, що не обізнана з теперішнім станом нашої хімічної промисловості (Ю. Шовкопляс);
Блондинка, в чобітках, блискучі очі, трохи стурбовані, – таке було перше поверхове враження від неї (М. Трублаїні);
// Який не вникає в суть справи, обмежується несуттєвим.
Я любив і люблю Маяковського більше, аніж це деякі поверхові критики наші показати хотіли (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)