повеселити

ПОВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого, що.

Розважити, розвеселити чим-небудь когось.

Тогді Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І. Котляревський);

Він любить посміятися сам і повеселити студентів (Є. Гуцало);

Треба й схилитися, треба догодити – повеселити курінного, кухаря, затанцювати на батозі чи заспівати по-циганськи (Ю. Мушкетик);

// Принести радість, утіху кому-небудь; порадувати.

Ти ж мене повеселив, що ти не був з ними (Г. Квітка-Основ'яненко);

// рідко. Надати веселого виразу (обличчю, очам і т. ін.).

Жарт повеселив людські обличчя.

Значення в інших словниках

1. повеселити — повесели́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повеселити — -лю, -лиш, док., перех. Розважити, розвеселити чим-небудь когось. || Принести радість, утіху кому-небудь; порадувати. || рідко. Надати веселого виразу (обличчю, очам і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повеселити — ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О.  Словник синонімів української мови
4. повеселити — ПОВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Розважити, розвеселити чим-небудь когось. Тогді Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (Котл., І, 1952, 180); Він любить посміятися сам і повеселити студентів (Гуц., Передчуття..  Словник української мови в 11 томах
5. повеселити — Повеселити, -лю́, -лиш гл. Порадовать. Не повеселила ти нас, живучи з своїм Василем. Кв.  Словник української мови Грінченка