повечірній
ПОВЕЧІ́РНІЙ, я, є, рідко.
Який буває ввечері.
Ніч тужавіла, перемігши повечірні присмерки (Іван Ле);
Їх [дуби і сосни] радує день і дівоча розмова, Рахманного поля розбуджені соки, Дніпровських лиманів лискуча підкова, Шатра повечірнього небо високе (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)