повидирати
ПОВИДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Видрати, витягти все або багато чого-небудь.
Ніхто до ладу не знав, як виконати Чабанишину вимогу, але й відмовити їй було неможливо, здається, вона тут і очі повидирала б тій, яка відмовилась би приймати .. її послання (О. Гончар);
Пувичка тепер мав що розповідати й чим хвалитися перед товаришами. По-перше, йому зашивали живіт кривою голкою, наче лантух, а він потім пальцями повидирав ниточки, бо він не дурень так швидко піти з лікарні (І. Микитенко);
У всіх підшивках номер газети з нею повидирали болільники (з публіц. літ.);
// перен. Дістати, знайти і т. ін. з труднощами все або багато чого-небудь.
[Христя:] І де він, матінко, повидирав цих загадок? (М. Кропивницький).
2. Забрати з гнізда, з нори все або багато чого-небудь (яйця, пташенят і т. ін.).
В казанку хлопці варили суп з перепеленятами, яких вони повидирали з гнізд і самі випатрали (Л. Смілянський);
Вчора пташку вбив з рогатки [Кіндрат], Вісім гнізд повидирав (Д. Білоус).
◇ Ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (баньки́) [з ло́ба] див. видира́ти;
(1) О́чі з ло́ба повидира́ти (д) див. видира́ти.
Словник української мови (СУМ-20)