повинно

ПОВИ́ННО, пред., з інфін., рідко.

Належить, годиться; варто, слід, треба.

І над псом повинно ласку мати (П. Гулак-Артемовський);

[Мордовець:] Кожен камінець на дні потоку видко... й ти вже знаєш, ти бачиш: що отут повинно йти, – перебрести глибоке (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. повинно — пови́нно присудкове слово незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. повинно — пр., належить, годиться; варто, слід, треба; (із сл. бути) має, мусить.  Словник синонімів Караванського
3. повинно — присудк. сл., з інфін., рідко. Належить, годиться; варто, слід, треба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повинно — Пови́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повинно — ТРЕ́БА предик., ПОТРІ́БНО, НЕОБХІ́ДНО, СЛІД, ПОДОБА́Є, НАЛЕ́ЖИТЬ, ВАРТ, ВА́РТО, ТРЕ (ТРА) діал., ПОДО́БНО діал., ПОВИ́ННО рідко. Ми мали все, що треба людині: на небі сонце, під ногами воду.  Словник синонімів української мови
6. повинно — ПОВИ́ННО, присудк. сл., з інфін., рідко. Належить, годиться; варто, слід, треба. І над псом повинно ласку мати (Г.-Арт., Байки.., 1958, 57); [Мордовець:] Кожен камінець на дні потоку видко… й ти вже знаєш, ти бачиш: що отут повинно йти, — перебрести глибоке (Тич., І, 1957, 322).  Словник української мови в 11 томах
7. повинно — Пови́нно нар. 1) Должно. І над собакою повинно ласку мати. Ном. № 4498. 2) Должно быть. Під лісом повинно є вода. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка