повинно
ПОВИ́ННО, присудк. сл., з інфін., рідко. Належить, годиться; варто, слід, треба.
І над псом повинно ласку мати (Г.-Арт., Байки.., 1958, 57);
[Мордовець:] Кожен камінець на дні потоку видко… й ти вже знаєш, ти бачиш: що отут повинно йти, — перебрести глибоке (Тич., І, 1957, 322).
Словник української мови (СУМ-11)