повиносити
ПОВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., кого, що.
Винести звідкись, кудись усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
Як коти ті і вдень утешуться [школярі] у чужий садок і повиносять усе з гілками (Панас Мирний);
Лесиха повиносила все з хати до сусідів (В. Стефаник);
Хтось на городі повиривав усю квасолю, гарбузи, повиносив на шлях й поскладав на здорові купи (І. Нечуй-Левицький);
Вже майже нічого не залишилося з речей у нашій кімнаті: бабуся все повиносила на базар, бо не було з чого жити (Л. Смілянський);
Ввечері в страсну суботу я старанно зробив усе, що загадала мені мати: нарубав на цілий тиждень дров, щоб не грішити роботою на свята, наносив цілу бочку води, попідмітав двір, повиносив з хати сміття, помився, одягнув єдину свою святкову синю сорочку з білими ґудзиками і поспішив до собору (Б. Антоненко-Давидович);
// безос.
Бомби продовжували падати. Вікна в хаті давно повиносило (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)