повиносити
ПОВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., кого, що.
Винести звідкись, кудись усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
Як коти ті і вдень утешуться [школярі] у чужий садок і повиносять усе з гілками (Панас Мирний);
Лесиха повиносила все з хати до сусідів (В. Стефаник);
Хтось на городі повиривав усю квасолю, гарбузи, повиносив на шлях й поскладав на здорові купи (І. Нечуй-Левицький);
Вже майже нічого не залишилося з речей у нашій кімнаті: бабуся все повиносила на базар, бо не було з чого жити (Л. Смілянський);
Ввечері в страсну суботу я старанно зробив усе, що загадала мені мати: нарубав на цілий тиждень дров, щоб не грішити роботою на свята, наносив цілу бочку води, попідмітав двір, повиносив з хати сміття, помився, одягнув єдину свою святкову синю сорочку з білими ґудзиками і поспішив до собору (Б. Антоненко-Давидович);
// безос.
Бомби продовжували падати. Вікна в хаті давно повиносило (Л. Первомайський).
Значення в інших словниках
- повиносити — повино́сити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиносити — -ошу, -осиш, док., перех. Винести звідкись, кудись усе чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиносити — ПОВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. Винести звідкись, кудись усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Як коти ті і вдень утешуться [школярі] у чужий садок і повиносять усе з гілками (Мирний, IV, 1955, 78); Слава.. вам, люди з лікарень!... Словник української мови в 11 томах
- повиносити — Повиносити, -шу, -сиш гл. Вынести (во множествѣ). Сало повиносив, собак понагодовував. Рудч. Ск. І. 197. Словник української мови Грінченка