повиносити
ПОВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. Винести звідкись, кудись усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
Як коти ті і вдень утешуться [школярі] у чужий садок і повиносять усе з гілками (Мирний, IV, 1955, 78);
Слава.. вам, люди з лікарень! Ви майже з-під куль повиносили ранених (Ю. Янов., І, 1958, 209);
Лесиха повиносила все з хати до сусідів (Стеф., І, 1949, 25);
Хтось на городі повиривав усю квасолю, гарбузи, повиносив на шлях й поскладав на здорові купи (Н.-Лев., II, 1956, 62);
Вже майже нічого не залишилося з речей у нашій кімнаті: бабуся все повиносила на базар, бо не було з чого жити (Сміл., Сашко, 1957, 83);
— А цього року дощі повиносили картоплю з поля (Н.-Лев., II, 1956, 406);
// безос.
Бомби продовжували падати. Вікна в хаті давно повиносило (Перв., Дикий мед, 1963, 65).
Значення в інших словниках
- повиносити — повино́сити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиносити — -ошу, -осиш, док., перех. Винести звідкись, кудись усе чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиносити — ПОВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., кого, що. Винести звідкись, кудись усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Як коти ті і вдень утешуться [школярі] у чужий садок і повиносять усе з гілками (Панас Мирний); Лесиха повиносила все з хати до сусідів (В. Словник української мови у 20 томах
- повиносити — Повиносити, -шу, -сиш гл. Вынести (во множествѣ). Сало повиносив, собак понагодовував. Рудч. Ск. І. 197. Словник української мови Грінченка