повинуватити
ПОВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех., розм. Те саме, що звинува́тити.
◊ Повинува́тити себе́ — визнати свою вину, провину.
Їй любо, одрадно було, що син.. повинуватив себе перед нею, перед матір’ю, котру образив так… (Мирний, І, 1949, 321).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повинуватити — повинува́тити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- повинуватити — -ачу, -атиш, док., перех., розм. Те саме, що звинуватити. Повинуватити себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повинуватити — ПОВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., кого, що, розм. Те саме, що звинува́тити. ◇ (1) Повинува́тити себе́ – визнати свою вину, провину. Їй любо, одрадно було, що син .. повинуватив себе перед нею, перед матір'ю, котру образив так... (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- повинуватити — Повинува́тити, -чу, -тиш гл. Обвинить. Він у чому помилиться, — вона себе повинуватить. МВ. (О. 1862. І. 71). Усі будете повинувачені до одного. МВ. (О. 1862. І. 103). Словник української мови Грінченка