повиповзати

ПОВИПОВЗА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Виповзти (про всіх або багатьох).

Грузовик їхній зупинився біля високої нескошеної суданки. Поранені.., повиповзавши з суданки, зустріли їх з неприхованою радістю: – Ми вже й не думали, що ви приїдете (О. Гончар).

2. перен. Повільно рухаючись, виїхати, вийти і т. ін. звідкись, кудись (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).

І діди повиповзали, шепочуть молитви старим богам (Г. Хоткевич);

Тихо на селі. Помалу, прищулено й озираючись, із хат повиповзали сірі фігури (А. Головко);

// Повільно рухаючись, з'явитися звідки-небудь, поширитися десь (про все або багато чого-небудь).

З-за лісу повиповзали хмари.

Значення в інших словниках

1. повиповзати — повиповза́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повиповзати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Виповзти (про всіх чи багатьох). 2》 перен. Повільно рухаючись, виїхати, вийти і т. ін. звідкись, кудись (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). || Повільно рухаючись, з'явитися звідки-небудь, поширитися десь (про все чи багато чого-небудь).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повиповзати — ПОВИПОВЗА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Виповзти (про всіх або багатьох). Солдати повиповзали з окопів. 2. перен. Повільно рухаючись, виїхати, вийти і т. ін. звідкись, кудись (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).  Словник української мови в 11 томах