повитріщатися
ПОВИТРІЩА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док., розм.
1. тільки 3 ос. Широко розкритися (про очі).
Ніс догори задрався, а очі, мов баньки, так і повитріщались (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. Широко розкрити (очі) (про всіх або багатьох).
Повитріщались з ляку сови, І бідний зайчик драла дав (Л. Глібов);
// на кого – що і без дод. Втупитися в кого-, що-небудь поглядом, широко розкривши очі (від здивування, гніву, жаху і т. ін.).
І мовчки дивляться на їхнє прощання чабани та чабанки від хати, і сектантки повитріщалися від кошари (О. Гончар).
3. рідко. Виставитися, вирізнитися на чому-небудь (про все або багато чогось).
Вона повела Кохайлика до сліпих вікон архирейської [архієрейської] господи, які так насторожено повитріщалися в обіллятий місячним сяйвом старий вишневий садок (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)