повихоплювати

ПОВИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.

1. Вихопити все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох.

Дала своїм дітям по бублику, а ті шибеники сусідські повихоплювали з рук (Сл. Б. Грінченка);

Він зіпхнув униз тіла, й тоді яничари, що до цього стояли чіткими шеренгами, повихоплювали шаблі й кинулися кромсати мертвих (Ю. Мушкетик).

2. Допомагаючи всім або багатьом, швидко витягти їх звідкись, урятувати.

– Ледве вдалось повихоплювати наші застави з плавнів (О. Гончар);

Ледве встигли запорожці повихоплювати з рову землекопів (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. повихоплювати — повихо́плювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повихоплювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Вихопити все чи багато чого-небудь, у всіх чи багатьох. 2》 Допомагаючи всім або багатьом, швидко витягти їх звідкись, урятувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повихоплювати — ПОВИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Вихопити все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох. Дала своїм дітям по бублику, а ті шибеники сусідські повихоплювали з рук (Сл. Гр.). 2. Допомагаючи всім або багатьом, швидко витягти їх звідкись, урятувати.  Словник української мови в 11 томах
4. повихоплювати — Повихо́плювати, -плюю, -єш гл. Выхватить (во множествѣ). Дала своїм дітям по бублику, а ті шибеники сусідські повихоплювали з рук. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка