повихоплювати
ПОВИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.
1. Вихопити все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох.
Дала своїм дітям по бублику, а ті шибеники сусідські повихоплювали з рук (Сл. Б. Грінченка);
Він зіпхнув униз тіла, й тоді яничари, що до цього стояли чіткими шеренгами, повихоплювали шаблі й кинулися кромсати мертвих (Ю. Мушкетик).
2. Допомагаючи всім або багатьом, швидко витягти їх звідкись, урятувати.
– Ледве вдалось повихоплювати наші застави з плавнів (О. Гончар);
Ледве встигли запорожці повихоплювати з рову землекопів (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повихоплювати — повихо́плювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повихоплювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Вихопити все чи багато чого-небудь, у всіх чи багатьох. 2》 Допомагаючи всім або багатьом, швидко витягти їх звідкись, урятувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повихоплювати — ПОВИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Вихопити все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох. Дала своїм дітям по бублику, а ті шибеники сусідські повихоплювали з рук (Сл. Гр.). 2. Допомагаючи всім або багатьом, швидко витягти їх звідкись, урятувати. Словник української мови в 11 томах
- повихоплювати — Повихо́плювати, -плюю, -єш гл. Выхватить (во множествѣ). Дала своїм дітям по бублику, а ті шибеники сусідські повихоплювали з рук. Харьк. у. Словник української мови Грінченка