повищати

ПОВИ́ЩАТИ, аю, аєш, док.

Стати ви́щим.

Сині очі в дівчини знов освітили обличчя, і постать немов повищала (Леся Українка);

Храпков аж повищав, молодецьки обернувся й побіг (Іван Ле);

Відзначаєш також, що нічні зорі повищали, збайдужіли й погордішали водночас, зазирають у криниці, в комини, в очі не тільки з висоти, але й звисока (Є. Гуцало).

ПОВИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док.

Вища́ти якийсь час.

Значення в інших словниках

1. повищати — пови́щати дієслово доконаного виду стати вищим повища́ти дієслово доконаного виду поскавучати  Орфографічний словник української мови
2. повищати — I пов`ищати-аю, -аєш. Док. до вищати. II повищ`ати-щу, -щиш, док. Вищати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повищати — Пови́щати, -щаю, -щаєш (від ви́щий) повища́ти, -щу́, -щи́ш, -ща́ть (від виск)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повищати — ПОВИ́ЩАТИ, аю, аєш. Док. до ви́щати. Сині очі в дівчини знов освітили обличчя, і постать немов повищала (Л. Укр., III, 1952, 581); Храпков аж повищав, молодецьки обернувся й побіг (Ле, Міжгір’я, 1953, 35). ПОВИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док. Вища́ти якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
5. повищати — Пови́щати, -щаю, -єш гл. Сдѣлаться выше. --------------- Повища́ти, -щу́, -щи́ш гл. Повизжать.  Словник української мови Грінченка