повкривати

ПОВКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

Укрити чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чогось.

[Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала (Леся Українка);

Повкривавши дітей, Олена підійшла до печі (Григорій Тютюнник);

* Образно. Заграй, старий.., Чаруй мені й дівчину ту, Що мною гордувала; Збуди ти всіх, що вже земля Навіки повкривала... (С. Воробкевич);

// Зробити дахи, накриття над чим-небудь.

В хатах викопали [есесівці] глибокі ями, повкривали товстими дубами, ще й залізом (Ю. Яновський);

// Покрити собою кого-, що-небудь (скрізь або в багатьох місцях).

– Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. повкривати — повкрива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повкривати — -аю, -аєш, док., перех. Укрити чим-небудь усіх чи багатьох, усе чи багато чогось. || Зробити дахи, накриття над чим-небудь. || Покрити собою кого-, що-небудь (скрізь або в багатьох місцях).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повкривати — ПОВКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Укрити чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чогось. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м’якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
4. повкривати — Повкрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Укрыть, накрыть (многихъ, многое). Лягайте дітки, спати, а я вас повкриваю гарненько, щоб не померзли. Богодух. у. Ворохи (на току) швидче повкривайте, бо дощ находе. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка