повкривати

повкрива́ти

-аю, -аєш, док., перех.

Укрити чим-небудь усіх чи багатьох, усе чи багато чогось.

|| Зробити дахи, накриття над чим-небудь.

|| Покрити собою кого-, що-небудь (скрізь або в багатьох місцях).

Значення в інших словниках

1. повкривати — повкрива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повкривати — ПОВКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Укрити чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чогось. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала...  Словник української мови у 20 томах
3. повкривати — ПОВКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Укрити чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чогось. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м’якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
4. повкривати — Повкрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Укрыть, накрыть (многихъ, многое). Лягайте дітки, спати, а я вас повкриваю гарненько, щоб не померзли. Богодух. у. Ворохи (на току) швидче повкривайте, бо дощ находе. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка