повноцінність

ПОВНОЦІ́ННІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. повноці́нний.

Озираючись в минуле, Таня бачила там життя, залите світлом своєї юності, життя, що в усій повноцінності і привабливості постало перед нею тільки тепер (О. Гончар);

Цієї ночі він збагнув найголовніше: свою власну людську повноцінність. Він кохав і його кохала чарівна Тургана (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. повноцінність — повноці́нність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. повноцінність — -ності, ж. Властивість за знач. повноцінний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повноцінність — ПОВНОЦІ́ННІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. повноці́нний. Вітчизні віддати — не вигризки душ, А всю повноцінність життя або смерті (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 8).  Словник української мови в 11 томах