повноцінність
ПОВНОЦІ́ННІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. повноці́нний.
Озираючись в минуле, Таня бачила там життя, залите світлом своєї юності, життя, що в усій повноцінності і привабливості постало перед нею тільки тепер (О. Гончар);
Цієї ночі він збагнув найголовніше: свою власну людську повноцінність. Він кохав і його кохала чарівна Тургана (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повноцінність — повноці́нність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- повноцінність — -ності, ж. Властивість за знач. повноцінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повноцінність — ПОВНОЦІ́ННІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. повноці́нний. Вітчизні віддати — не вигризки душ, А всю повноцінність життя або смерті (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 8). Словник української мови в 11 томах