повно-повнісінько
ПО́ВНО-ПОВНІ́СІНЬКО, розм.
Присл. до по́вний-повні́сінький.
В соборі було повно-повнісінько молільників. Колишні сенатори й колишні міністри, діячі Державної думи .. зібралися в цей день ще раз помолитись за своє майбутнє (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)