повно-повнісінько
ПО́ВНО-ПОВНІ́СІНЬКО, розм. Присл. до по́вний-повні́сінький.
В соборі було повно-повнісінько молільників. Колишні сенатори й колишні міністри, діячі Державної думи.. зібралися в цей день ще раз помолитись за своє майбутнє (Гончар, II, 1959, 203).
Словник української мови (СУМ-11)