повчальник

ПОВЧА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто повчає, дає напучення.

– Весь колектив наш був би рад, – Почав директор-дипломат, – Щоб ви, шановний, як начальник І всього селища повчальник, Прийшли до школи хоть на час І тим порадували нас (С. Олійник).

Значення в інших словниках

1. повчальник — повча́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. повчальник — -а, ч. Той, хто повчає, дає напучення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повчальник — НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ), МЕТР книжн. заст., ірон.  Словник синонімів української мови
4. повчальник — ПОВЧА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто повчає, дає напучення. — Весь колектив наш був би рад, — Почав директор-дипломат, — Щоб ви, шановний, як начальник І всього селища повчальник, Прийшли до школи хоть на час І тим порадували нас (С. Ол., Вибр., 1959, 228).  Словник української мови в 11 томах