повчально

ПОВЧА́ЛЬНО.

Присл. до повча́льний.

Він замкнув зовнішні двері, .. пропустив у сіни Шевченка, замкнув його з канцелярії і повчально додав крізь двері: – Ти тільки там палити не здумай... (З. Тулуб);

Іван Іванович Горобець.., голос якого найчастіше звучав повчально і безапеляційно, йде поруч якось бочком, говорить солодко, заглядає питально у вічі (Ю. Збанацький);

Повчально простежити, як протягом своєї літературної діяльності все більше й більше очищав поет [І. Франко] свою мову (М. Рильський);

А угорець уже говорив йому щось бундючне й повчально, сиплючи строкатим суржиком з російсько-німецько-словацьких слів (О. Гончар);

Коли жарт його видавався самому занадто прозорим, він прикладав пальця до вуст і говорив повчально, повторюючи поширений плакат (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. повчально — повча́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. повчально — Присл. до повчальний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повчально — ПОВЧА́ЛЬНО. Присл. до повча́льний. Він замкнув зовнішні двері,.. пропустив у сіни Шевченка, замкнув його з канцелярії і повчально додав крізь двері: — Ти тільки там палити не здумай… (Тулуб, В степу.., 1964, 25); Іван Іванович Горобець..  Словник української мови в 11 томах