повчально
ПОВЧА́ЛЬНО.
Присл. до повча́льний.
Він замкнув зовнішні двері, .. пропустив у сіни Шевченка, замкнув його з канцелярії і повчально додав крізь двері: – Ти тільки там палити не здумай... (З. Тулуб);
Іван Іванович Горобець.., голос якого найчастіше звучав повчально і безапеляційно, йде поруч якось бочком, говорить солодко, заглядає питально у вічі (Ю. Збанацький);
Повчально простежити, як протягом своєї літературної діяльності все більше й більше очищав поет [І. Франко] свою мову (М. Рильський);
А угорець уже говорив йому щось бундючне й повчально, сиплючи строкатим суржиком з російсько-німецько-словацьких слів (О. Гончар);
Коли жарт його видавався самому занадто прозорим, він прикладав пальця до вуст і говорив повчально, повторюючи поширений плакат (І. Багряний).
Значення в інших словниках
- повчально — повча́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- повчально — Присл. до повчальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повчально — ПОВЧА́ЛЬНО. Присл. до повча́льний. Він замкнув зовнішні двері,.. пропустив у сіни Шевченка, замкнув його з канцелярії і повчально додав крізь двері: — Ти тільки там палити не здумай… (Тулуб, В степу.., 1964, 25); Іван Іванович Горобець.. Словник української мови в 11 томах