повчальність
ПОВЧА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до повча́льний.
– А наш-то вчений либонь посурйозніший [серйозніший] за тебе буде, – сказав йому з єхидною повчальністю Єгор (О. Довженко);
Коли б не розсудливий, хоч і неприємний своєю повчальністю, голос Конопельського, напевно, Курило в перший же вечір вступив би в конфлікт з інтернатівцями (Ю. Збанацький);
Художній урок трилогії Юрія Шовкопляса “Людина живе двічі” має глибоку повчальність (з наук. літ.);
Фантастика житій, їх повчальність, подавана в живих образах, в непозбавленій драматизму формі, цікаві побутові деталі – все це забезпечувало жанрові популярність серед читачів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повчальність — повча́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- повчальність — -ності, ж. Абстр. ім. до повчальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повчальність — ПОВЧА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до повча́льний. — А наш-то вчений либонь посурйозніший [серйозніший] за тебе буде, — сказав йому з єхидною повчальністю Єгор (Довж. Словник української мови в 11 томах