1. Словник української мови в 11 томах

повчальність

ПОВЧА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до повча́льний.

— А наш-то вчений либонь посурйозніший [серйозніший] за тебе буде, — сказав йому з єхидною повчальністю Єгор (Довж., І, 1958, 462);

Коли б не розсудливий, хоч і неприємний своєю повчальністю, голос Конопельського, напевно, Курило в перший же вечір вступив би в конфлікт з інтернатівцями (Збан., Курил. о-ви, 1963, 100);

Художній урок трилогії Юрія Шовкопляса «Людина живе двічі» має глибоку повчальність (Рад. літ-во, 5, 1967, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повчальність — повча́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. повчальність — -ності, ж. Абстр. ім. до повчальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повчальність — ПОВЧА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до повча́льний. – А наш-то вчений либонь посурйозніший [серйозніший] за тебе буде, – сказав йому з єхидною повчальністю Єгор (О. Словник української мови у 20 томах