1. Словник української мови в 11 томах

повчально

ПОВЧА́ЛЬНО. Присл. до повча́льний.

Він замкнув зовнішні двері,.. пропустив у сіни Шевченка, замкнув його з канцелярії і повчально додав крізь двері: — Ти тільки там палити не здумай… (Тулуб, В степу.., 1964, 25);

Іван Іванович Горобець.., голос якого найчастіше звучав повчально і безапеляційно, йде поруч якось бочком, говорить солодко, заглядає питально у вічі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 322);

Повчально простежити, як протягом своєї літературної діяльності все більше й більше очищав поет [І. Франко] свою мову (Рильський, III, 1955, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повчально — повча́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. повчально — Присл. до повчальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повчально — ПОВЧА́ЛЬНО. Присл. до повча́льний. Він замкнув зовнішні двері, .. пропустив у сіни Шевченка, замкнув його з канцелярії і повчально додав крізь двері: – Ти тільки там палити не здумай... (З. Тулуб); Іван Іванович Горобець.. Словник української мови у 20 томах