повіддавати
ПОВІДДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., кого, що.
1. Повернути назад, віддати все або багато чого-небудь (що було взяте, позичене і т. ін.).
– Порозпускайте нас, – репетувала на весь майдан, – повіддавайте нам наших коней та хомути! (О. Гончар).
2. Передати, вручити кому-небудь усе або багато чогось.
3. Дати кому-небудь для користування, у власність усе або багато чогось; відмовитися від усіх або багатьох своїх речей, належного майна і т. ін. на чиюсь користь.
– На Буняках он, кажуть, махновці всіх коней у хуторян позабирали. – Самі повіддавали, – буркнув Данько (О. Гончар);
* Образно. Душі незайманої, молодої Всі скарби їй одній повіддавав (Д. Павличко).
4. Дати все або багато чого-небудь кудись, кому-небудь з певною метою.
Повіддавати взуття в ремонт;
// Відправити всіх або багатьох куди-небудь з певною метою (в науку, найми, військо і т. ін.).
Вона повіддавала старших синів у повітову школу (М. Кропивницький).
5. за кого і без дод. Видати заміж усіх або багатьох.
Мешкав [Беньямін] у великій кам'яниці, повіддавав доньки за багатих панських купців (О. Кобилянська);
Повіддававши та поженивши дітей, він сам опинився на злидарській пайці ґрунту (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)